Поверхня Ганімеда, найбільшого супутника Юпітера і найбільшого супутника в Сонячній системі, вкрита таємничими борознами. У 1980-х роках вчені припустили, що ці структури пов’язані з колосальною ударною подією, яка сталася через падіння астероїда діаметром близько 300 кілометрів. Проте нове дослідження показало, що наслідки цього зіткнення були значно вагомішими.
Космічні апарати «Вояджер-1» і «Галілей» виявили на поверхні Ганімеда унікальні тектонічні структури, які пронизують темні давні області. У 2020 році японські дослідники підтвердили, що борозни утворюють величезні концентричні кола, центром яких є місце передбачуваного удару. Це зміцнило давню гіпотезу про їх ударне походження.
Планетолог Наоюкі Хірата з Університету Кобе провів моделювання, щоб показати, як удар міг змінити орієнтацію Ганімеда шляхом створення гравітаційної аномалії. Ця подія змістила вісь обертання супутника, що схоже зі змінами, виявленими на інших тілах у Сонячній системі.
Ганімед перебуває в приливному захопленні, завжди повернутий однією стороною до Юпітера, подібно до Місяця, зверненого до Землі. Хірата виявив, що центр бороздчастої системи збігається з приливною віссю, що свідчить про потужну переорієнтацію супутника. Його моделювання припустило, що ймовірність сучасного розташування центру борозд після переорієнтації була найвищою при радіусі астероїда в 150 кілометрів.
У результаті дослідження, опублікованого в журналі Scientific Reports, підкреслюється важливість вивчення ранньої історії і недр Ганімеда. Зокрема, Наоюкі Хірата має намір продовжити дослідження еволюції внутрішньої структури найбільшого супутника Юпітера у майбутніх роботах.
Ганімед також є кінцевою метою місії JUICE Європейського космічного агентства, яка почалася понад рік тому. Очікується, що космічний зонд досягне орбіти Ганімеда у 2034 році, після чого завершить свою місію зіткненням з його поверхнею.